Беліса - Продаж та доставка в офіс кращої італійської кави Lavazza в Україні. Кава в зернах, мелена, капсульована. Чай. Кавоварки.
ru ua en  м. Київ, тел. 044-123-45-67
067-123-45-67

м. Одеса, тел. 067-123-45-67
e-mail: info@belisa.com.ua
Завантажити пропозицію
безкоштовної оренди кавоварки
Lavazza Espresso Point
Lavazza BLUE
Roberto TOTTI
кава лаваза
Мапа сайтуМапа сайту ЗамовленняЗамовлення e-maile-mail
На головну / Із чого починалася кава

Замовте у нас найкращу італійську каву Lavazza, та отримайте кавоварку в безкоштовне користування.

Послуги Lavazza

Безкоштовна
оренда кавоварки

 

Із чого починалася кава

Про те, як починалася історія кави, складено чимало легенд. Існують різні її версії.

Існує легенда, описана в Книзі Царів. Вона розповідає про те, що смажені зерна, які запропонували Давидові, були кавовими зернами. Деякі стверджують, що Гомер в 4-й пісні Одісеї описує саме каву, говорячи про напій «нефентенс», який Олена пропонує Телемаку.

А ще говорять, що Архангел Гаврило розбудив пророка Мухамеда від сні чашечкою кави. Ефект напою був настільки сильним, що він не тільки розбудив пророка, але й дав йому сили, щоб перемогти 40 чоловік одним ударом.

Це трапилося в провінції Каффа - маловивченої й важкодоступної області на південному заході Ефіопії. Один раз дуже давно кози об'їли на гірських схилах Ефіопії кілька низькорослих дерев із шовковистими листям і червоними ягодами. Кози прийшли в таке невимовне збудження, що пастух довго не міг їх заспокоїти.

Що ж відбулося? Спробував пастух на смак ягоди - ті виявилися недобрими. Пожував листя - листя як листя. Але люди не кози. Природа, здавалося, зробила все від неї залежне, щоб люди ніколи не узнали таємницю кави. Проте пастух помітив, що після того, як він з'їв ягоди й листя невідомої рослини, втома на довгий час покинула його.

Ченці із сусіднього монастиря почули про цей феномен. Після багатьох спроб вони встановили, що після обсмажування, перемелювання і настоювання у воді насіння цієї рослини, виходить напій, що допомагає їм не засипати під час багатогодинних молитов.

Можливо, що саме завдяки цій властивості напій придбав відомість серед інших монастирів. Незабаром ефіопська армія вивезла каву в Ємен під час одного з військових походів. Вживання кави поширилось аж до святих міст Мекки й Медини.

Величезна кількість пілігримів із усього миру, які бували в цих містах, пробували каву й відвозили її у свої рідні країни. Тим самим вони вносили великий вклад у справу поширення кави.

Важливо помітити, що для мусульман спиртні напої були - і до цих пір залишаються - забороненими. Тому поява кави в цьому регіоні мала колосальний успіх. Дійшло до того, що кава стала частиною національної традиції. На згадку про неї дерево, насіння й напій з них одержали назву «кава».

В Ефіопії й зараз зустрічаються великі дикі зарості кави. А деякі народності Східної Африки й у цей час п'ють напій по типу чаю із листя кавового дерева. Напій з кави в Ефіопії, по-видимому, став масовим, а збір дикоростучого листя і плодів кавового дерева перетворився в галузь народного господарства, тому що тільки в цьому випадку інші народи могли його запозичити.

Історики вважають, що першою країною, що запозичила звичай пити каву, був Ємен, який перебував під владою Ефіопії в IV-VII століттях нашої ери. У Ємені спочатку вживали напій за назвою «гешир», який готували зі зрілої, висушеної м'якоті кавового плода, розмелений разом з пергаментною оболонкою.

Селяни Ємену й зараз через брак коштів вживають цей напій.

Обжарення бобів виникло самобутньо - при спалюванні кущів кавового дерева в багаттях, коли в попелі знаходили смажені кавові зерна їх жували або готували з них збудливий напій. З винаходом обжарення і розробкою методу приготування напою кава назавжди скорила серця єменців, міцно ввійшла у їхній побут і стала національною гордістю. А процес приготування напою перетворився в національний обряд.

З Ємену кава почала поширюватися по всіх континентах земної кулі. Цьому багато в чому сприяла сприятливо сформована в ті часи історична ситуація. Ємен лежав на важливих торговельних шляхах, які вели зі Східної Африки й Південно-Східної Азії в країни Ближнього Сходу й у Європу. З Ємену віялом розходилися древні торговельні шляхи в Іран, Ірак, Сирію, Туреччину, Ліван, Єгипет і інші країни.

Цими шляхами каравани верблюдів доставляли перець, мускатний горіх, корицю, гвоздику, інші приправи й східні товари. Цими ж шляхами привозили й каву. На гучні східні базари в караван-сараї верблюди доставляли мішки важкої кави. Купці-бедуїни вчили мистецтву приготування й прищеплювали смак і любов до напою, що находили все нових і нових прихильників. У штовханині базарних площ, у строкатому натовпі на вузьких вуличках східних міст - скрізь можна було бачити людину, яка відбивала барабанний дріб на «махмас аль кава» і зазивала на чашку кави в кав'ярню.

З Ефіопії каву завезли через Червоне море в Аравію. Там кава швидко поширилася. Особливо в її південно-західній частині країни - Ємені, в районі міста Мохів, що тоді називався Мокко, ім'я якого до цих пір служить торговельною маркою для кращих сортів кави. 2 століття Ємен був єдиною країною-постачальником кави на світовий ринок.

Саме арабській мові ми зобов'язані появою слова «qahwah», що в перекладі означає «настій». Турки трохи видозмінили його - «qahve», і незабаром воно перейшло в «caffe», «cafe» і «coffee» уже в європейській версії.

Заклади, які подавали каву в Мецці, можна було перерахувати на пальцях. Тому правитель Мекки випустив указ про закриття кавових будинків. Даремні в цю годину були заклики муедзину з високого мінарету до молитви на славу Аллаха. Магометанін за чашкою кави просиджував в кав'ярні цілий день, пропускаючи обідній і вечірній намаз.

Стривожене таким богохульством духівництво ополчилося проти «чорного африканського зілля». Собор юристів у Мецці в 1511 році прокляв каву, а правитель Мекки Хаїр-бей, ґрунтуючись на Корані, який не дозволяв правовірним пити збудливі напої, закрив всі кав'ярні, спалив запаси кави і видав строгий закон, що заборонив вживати каву.

«Пророк заборонив пити одурманюючі напої», - говорили вони. Ім'ям аллаха кава була проклята. Під впливом духівництва при султані Магометі IV кав'ярні були заборонені, а шанувальників кави або страчували, або зашивали в мішок з кавових зерен і кидали в море. Але, як говорять, «заборонний плід солодкий» - кав'ярні все-таки продовжували існувати, а число їхніх відвідувачів росло. Зрозумівши, нарешті, що боротьбу з кавою не виграти, султан Сулейман III змушений був відступити. Він сказав, що в Корані - священній книзі мусульман - немає заборони саме на каву. До того ж і сам султан разом зі своїми наближеними дуже пристрастився до цього ароматного напою. Кава швидко поширилася у всіх країнах ісламу, а через турецьких дипломатів проникла і в інші країни.

Але, на нещастя правителя, Каїрський султан був жагучим шанувальником кави. Тому він не тільки скасував указ, але й змістив правителя з поста.

Ще більш сувору боротьбу витримала кава в Туреччині. При Магометі IV того хто попадався на вживанні кави зашивали в мішок з-під кави й кидали в море. Або йому відривали язик, щоб він не спокушав інших до гріха.

Трохи пізніше араби стали вживати для приготування напою висушені, обсмажені й подрібнені насіння кавових плодів - тобто так, як це робиться в наш час.

Вони ж розробили й метод приготування напою, який одержав назву «східний». Зараз цей спосіб широко застосовується аматорами кави у всіх країнах світу. Щоб більше заробити арабські купці запевняли, що ті, хто п'є каву, потраплять у рай. Така реклама працювала безвідмовно. До того ж напій приємно збуджував і заміняв вино, пити яке заборонялося мусульманською релігією. У всій Аравії, що входила тоді до складу Оттоманської імперії, з'явилася безліч кав'ярень, де подавали цей ароматний тонізуючий напій. Тут можна було зустрітися із друзями, обмінятися новинами й відпочити від справ.

Мусульманське духівництво, стурбоване тим, що правовірні відвідують кав'ярні охочіше, ніж мечеті - а це вело до зменшення доходів мечетей - почало переслідувати аматорів цього напою.

Кав'ярні того часу являли собою веранди або відкриті будинки в східному стилі з диванами біля стін і фонтаном у центрі залу. Частіше за все аматори кави розташовувалися прямо на вулиці, на яскравих перських килимах у тіні густої чинари. У жарку пообідню годину кафеджи, пригощаючи чашкою кави, супроводжував частування чарівними душу розповідями. Перс, араб або турок, сидячи на м'яких подушках, потягуючи через довгий мундштук кальян і попиваючи каву, слухав «Шехерезаду» кафеджи або вів неспішні пишні розмови. Блаженствуючи, він забував свої земні обов'язки.

Жорстокості не зупиняли поширення напою. Кава швидко приживалася в побуті мусульманських народів Сходу, тому що методи її вживання цілком відповідали характеру й способу життя мусульманина. Кавовий фанатизм не один раз приводив до повстань і жорстоких розправ. Важка й завзята боротьба, яка тривала більше 200 років, потребувала багатьох людських жертв. Але ніщо не могло зупинити переможної ходи цього напою. Він підкоряв країну за країною.

© 2006 Компанія Belisa. Made in Etechs.
Хостинг от Хостинг сайтов - MiroHost