Беліса - Продаж та доставка в офіс кращої італійської кави Lavazza в Україні. Кава в зернах, мелена, капсульована. Чай. Кавоварки.
ru ua en  м. Київ, тел. 044-123-45-67
067-123-45-67

м. Одеса, тел. 067-123-45-67
e-mail: info@belisa.com.ua
Завантажити пропозицію
безкоштовної оренди кавоварки
Lavazza Espresso Point
Lavazza BLUE
Roberto TOTTI
кава лаваза
Мапа сайтуМапа сайту ЗамовленняЗамовлення e-maile-mail
На головну / Кава йде по світу

Замовте у нас найкращу італійську каву Lavazza, та отримайте кавоварку в безкоштовне користування.

Послуги Lavazza

Безкоштовна
оренда кавоварки

 

Кава йде по світу

Про походження кави писали багато. Всім відома історія про кіз,які розвеселилися, покуштувавши кавових ягід. Набагато менше знаємо про те, як сам напій завоював Європу.

Уже в Туреччині пиття кави одержало суспільне забарвлення. Перша кав'ярня, відкрита в 1554 р., стала клубом. Чоловіки, які збиралися в ньому, не тільки пили каву, але й курили наргіле і грали в шахи. Серед учасників цих турнірів бували й релігійні особи. На початку XVII століття в Стамбулі було вже більше 600 кав'ярень. Їх прозвали «Мектаб-і-Ірфан» (школа знань).

Таке число кав'ярень породило супутні ремесла - виготовлення кавничок, джезв, довгих ложок для помішування кави в джезві і, нарешті, малюсіньких чашок на 3 ковтки.

І хоча кав'ярні нерідко закривали, сам напій міцно ввійшов у побут всіх верств населення - від дружин султана до дервішів.

Поступово відкрилися кав'ярні в середземноморських портах. В 1615 р. відкрилася кав'ярня у Венеції, потім в 1626 р. - в Римі. Супротивники кави звернулися до Папи, сподіваючись на його заборону, але Папі кава сподобалася, і він її благословив.

Морська торгівля привела каву в Англію. Характерно, що на перших порах впровадження кави в європейську кухню супроводжувалося думкою про позитивний вплив кави на розумову діяльність людини. Тому особливо популярними стали кав'ярні в університетських містах. Зокрема, в 1637 р. відкрився кавовий заклад В Оксфорді.

Франція підключилася до споживання кави пізніше. Розповідають, що французький королівський двір познайомився з кавою на прийомі в турецькому посольстві, де кава була приготована стараннями посольського повара-вірмена.

Людовик XIV дав вказівку ввести каву в меню Лувра. Більше того, він склав трактат, у якому не тільки відзначав позитивний вплив кави на людину, але й пропонував своїм підданим готувати її по вигаданим ним самим рецептам.

Мода на каву швидко поширювалася по всій країні. Король взагалі любив нововведення і строго стежив за тим, щоб придворні дотримувалися встановлених ним ритуалів. «Держава - це я!» - любив говорити Людовік, з чого випливало, що якщо королю сподобався напій - а це по часу збіглося з його романом з Луїзою Лавальєр, - то наближені повинні пити каву і кланятися фаворитці короля.

Кава дорого коштувала. Проте поступово вона почала проникати й в інші шари суспільства. Відчувши перспективу, відкрив свою кав'ярню колишній повар турецького посла, але, на жаль! безуспішно. Можливо, він просто не міг конкурувати із заповзятливим сицілійцем Франческо Прокопіо, який почав пропонувати своїм відвідувачам не тільки каву, але й шоколад, і морозиво.

Завсідниками кав'ярень, як правило, були чоловіки. І, так само, як в Турції, кава вабила їх не тільки заходом, але й можливістю поспілкуватися, посперечатися, обговорити міські новини.

Манірна та ощадлива Німеччина довго пручалася вторгненню дорогого напою. До цього часу медики вже висловлювалися проти вживання кави. Зокрема, в 1674 р. англійському королю була подана петиція, у якій жителі Лондона, які її підписали, стверджували, що кава впливає на здоров'я.

Імовірно слухи про це досягли Німеччини, і вчені німці зустріли каву скептично, а Фрідріх Великий, на відміну від Людовіка XIV, відразу став супротивником кави. Зате він обожнював суп з пива.

До цього часу прихильність німців до пива вже перетворилася в проблему Німеччини. Тому дехто побачив у каві можливість відучити частину населення від пива, яке багато хто пив з ранку до вечора. І тим не менш німецькі міста «здалися» не відразу - в 1679 р. відкрилася кав'ярня в Гамбурзі, в 1684 - у Лейпцизі, в 1687 році - у Кельні, в 1713 році - в Аугсбурзі, в 1721 році - в Берліні.

Із приводу затвердження кави в Німеччині написано багато літературних праць. Але, на наш погляд, суєта навколо чашки кави найбільш цікаво відбилася в музиці. Каві було присвячено безліч кантат, і зокрема, «Кавова кантата» Іогана Себастяна Баха.

Німеччина в цей період була самою музичною країною в Європі. Придворні композитори відгукувалися на всі події своїми творами. Перша німецька кантата про каву з'явилася в 1716 р. в 1727 р. майбутній лібретист Баха Християн Фрідріх Хенріці, більш відомий під псевдонімом Пікандер, опублікував перший том своїх віршів і серед них новелу, у якій він глузував з поширеної пристрасті до кави.

Бах почав працювати з ним в 1724 р. і, коли вийшла збірка віршів Пікандера, відразу зацікавився ним. Сюжет поеми Пікандера наступний. Папаша Шлендріан (його ім'я по-німецькому означає «рутина», «старий звичай», у російському перекладі С. Городецького ім'я героя звучить як «Стародум») хоче відучити свою дочку Лізхен від кави. «Батьку, не будь такий строгий, - благає вона. - Не випивши тричі на день по чашечці кави, я стану на свій жах худою, як пересушена печеня».

Свої благання вона підкріплює задерикуватою арією на славу чорного напою. Але всі її прохання даремні. Папаша продовжує бурчати. Наприкінці зрештою Шлендріан розуміє, що його вмовляння марні і тоді міняє тактику, пропонуючи дочці прогулянку, покупку нового широкого криноліну, який ввійшов недавно в моду, обробленого срібною стрічкою святкового очіпку і, нарешті, чоловіка. І Лізхен здригнулася. Вона погоджується, але при умові, що чоловіка їй нададуть сьогодні ж.

Батько йде на пошуки чоловіка, а Лізхен співає арію, у якій весело дає клятву собі в тому, що «жоден наречений не ввійде в цей будинок, поки не дасть він слова і не запише в шлюбному договорі, що дозволить мені варити каву, коли я захочу».

Альберт Швейцер, вивчаючи творчість І.С. Баха, відзначав, що подібний сюжет напевно був би більш характерний для Оффенбаха, ніж для «старого кантора церкви святого Фоми» у Лейпцизі, де Бах працював з червня 1722 р.

На наш погляд, це саме свідчить про те, що дискусія навколо кави була яскравим явищем німецького суспільства того часу. Цікаво, що твори Баха в той період виконувалися практично тільки в Лейпцизі. Але «Франкфуртські вісті» від 7 квітня 1739 р. повідомляли про концерт у купецькому будинку, на якому «у числі інших номерів буде показаний папаша Шлендріан зі своєю дочкою Лізхен».

Кава в Німеччині дуже дорого коштувала. У Прусії торгівля нею була монополізована. Майже скрізь ввіз кави обкладався великим митом. Мабуть це стало причиною того, що вже зовсім незабаром німці стали пити сурогат з жолудів, потім придумали замінник із цикорію і ячменя.

Проте в 1766 р. ландграф Гессенський Фрідріх заборонив відкрите і таємне споживання кави. Заборона залишалася в силі 20 років. Ті хто робили доноси на таємних любителів кави одержували четверту частину штрафу, стягненого за порушення закону. Розповідають, що і у Франції в цей період була введена заборона на каву.

Природно, це викликало невдоволення населення. «Жінки вмирали масово, точно уражені чумою», - пише А. Швейцер. Це припинилося, як тільки заборону було відмінено.

В Австрію кава проникнула як трофей. В 1683 р. після другої осади турками Відня, яка закінчилася для них невдачею, жителі міста виявили кинуті турками мішки з кавою. Найшлася людина, яка бувала у Стамбулі і навчила віденців варити кавовий напій.

Жителі Відня - великі любителі давати всім нововведенням своє авторство - віденський вальс, віденський стілець, віденська булочка, негайно придумали новий рецепт приготування кави - по-віденськи. До кави в маленьких порцелянових чашечках (до речі, говорять, що їх придумали у Відні) стали подавати молоко або вершки.

Втім, каву з молоком пили й до цього. Наприклад, маркіза де Совиньї в листі від 1680 р. попереджала дочку, що часте вживання кави може привести до погіршення кольору обличчя, тому вона радила їй пити каву з молоком.

Росія відкрила для себе каву в петрівські часи. І хоча каву привозили зі Сходу неодноразово, мода на пиття кави прийшла із Заходу. Раніше придворний лікар рекомендував Олексієві Михайловичеві, батькові Петра I, вживати каву як засіб від застуди та головного болю.

Сам же Петро пристрастився до кави в Голандії, після чого напій став неодмінним атрибутом Асамблей. Бояр змушували «откушать кофий» майже насильно. Але зі зміцненням західного способу життя ширилася і звичка пити каву - найчастіше після обіду.

Ця традиція ще більше зміцнилася після війни з Наполеоном. Російська армія, пройшовши половину Європи, своїми очима побачила побут інших народів, перейняла деякі традиції.

У Росії каву варили так само, як у Німеччині - у високому кавнику, подавали з молоком або вершками, родини менш заможні пили сурогати. Іноземна звичка була не всім по кишені, у той час як чай давно і міцно укорінився в усі верстви населення. Тому чай пили щодня, а каву іноді.

Протиборство між кавою і чаєм не закінчилося і зараз. Більше того, нас можна розділити на тих, хто віддає перевагу чаю, і тих, хто не може жити без кави. Кава в Росії так і не стала напоєм спілкування, як в інших країнах. Швидше за все традиція пригощати гостя маленькою чашечкою кави входить у суперечність із законом російської гостинності - коли столи ломляться від усіляких страв.

© 2006 Компанія Belisa. Made in Etechs.
Хостинг от Хостинг сайтов - MiroHost